Дисципліна – не покарання!

Дисципліна – це дотримання правил встановленого порядку. Дисципліна дає можливість прийти до бажаного результату в будь-якій справі – виховання дитини, робота, порядок в домі та ін. Ми ж, звичайно, будемо говорити про дисципліну в житті дитини.

Дисципліна не означає покарання або позбавлення привілеїв. Це поняття радше пов’язане з гарною поведінкою, самоповагою, управлінням своїми емоціями, повагою до інших і здатністю долати стреси.

Як же вводити регулятори поведінки, щоб стати для дитини не авторитарними (я сказав, значить роби…), а справді авторитетними батьками, які рамками не заглушать потяг до нового, а навпаки зуміють донести, коли і як дисципліна стане справжнім другом.

1. Лишайтесь спокійними у ситуаціях, коли дитина виявляє непослух. Пам’ятайте, що в цій ситуації ви дорослий, і якщо підвищуєте голос або кричите на дитину, то відмовляєтеся від своєї влади, опускаєтеся на один рівень із дитиною. До того ж, така ваша поведінка вчить дитину, що прояви гніву і втрата самоконтролю – цілком прийнятні.

2. Дисциплінування дитини має бути позитивним. Не варто критикувати дитину за те, що вона щось зробила неправильно. Натомість скажіть їй, що якби вона вчинила по-іншому, це могло б мати кращі наслідки. Є шанс, що наступного разу дитина вчинить по-іншому.

3. Будьте послідовними. Це одне з основних правил дисциплінування дитини. Якщо ви дієте непослідовно, це бентежитиме дитину.

4. Демонструйте дитині позитивний приклад. Якщо ви прагнете, щоб дитина була ввічливою з незнайомцями або запитувала дозволу, перш ніж брати чиїсь речі, не виявляйте грубість у ставленні до людей у її присутності.

5. Ніколи не кажіть дитині фразу: «Тому що я так сказав», щоб показати, що ваші слова не підлягають обговоренню і дитина повинна вам підпорядкуватися. Це неефективний спосіб дисциплінувати дитину. Краще спокійно, але наполегливо поясніть їй, чому вона повинна діяти так чи інакше і чому ваші слова не обговорюються.

Пояснюйте дитині свої рішення: не відмовляйте їй у такому привілеї тільки тому, що вона ще дитина.

6. Правил (обмежень, вимог і заборон) не повинно бути занадто багато і вони повинні бути гнучкими. Це правило застерігає від іншої крайності виховання – в дусі «тримання в їжакових рукавицях» (авторитарного стилю спілкування).

7. Батьківські вимоги не повинні вступати в явне протиріччя з найважливішими потребами дитини. Нерідко батькам докучає «надмірна» активність дітей: чому їм треба неодмінно бігати, стрибати, шуміти, лазити по деревах, ходити по калюжах, влазити в саму бруд, кидати каміння, малювати на стінах і т. д. Але ж це і багато іншого – прояв природної і дуже важливою для розвитку дітей потреби в русі, пізнанні і вправі.

        8.Правила (обмеження, вимоги і заборони) повинні бути узгоджені дорослими між собою. Чи знайоме вам, коли мама говорить одне, тато інше, а бабуся третє? У такій ситуації дитині неможливо освоїти правила, звикнути до дисципліни. Він лише звикає добиватися свого, розколюючи ряди дорослих.