Методичні рекомендації щодо роботи з ляльками «персонами»

Застосування методики «Лялька-персона», як інструменту для розмов з дітьми про складні питання з життя дітей з інвалідністю, варто почати зі створення  індивідуальності кожної ляльки та особистої історії персонажа. Важливо, щоб персонажі виглядали правдиво і щоб ті чи інші особливості були передані точно. Для ляльок з виразною інвалідністю необхідно виготовити окуляри, слуховий апарат, інвалідний візок.

Рекомендації /складаємо особисту історію, історію-сценарій/

Для того, щоб лялька стала персоною, потрібно скласти історію, яка відповідає її сутності. Для   створення особистої історії варто фіксувати всю інформацію та деталі. Зокрема, для ляльки «персони» із синдромом Дауна  в особистій історії слід познайомити дітей з такими особливостями, як риси обличчя. Для «персони» з вадами слуху: наявність слухового апарату, присутність жестової мови; «персона» з вадами зору: наявність окулярів; «персона» з аутизмом: наявність стереотипних рухів, підвищена /знижена/ сенсорна чутливість. Вся інформація і деталі, які додаються  (стан здоров’я, уподобання та страхи, тощо) ми виклали у «паспорті».

Крім персонального «паспорту» та особистих історій, в яких зауважували на моральних якостях: доброзичливість, лагідність, прихильність, нами були придумані сюжети, в яких описуються переживання та сильні емоції. Такі історії/сценарії не довгі, надмірно не деталізовані, стосуються не тільки проблемних питань, а обов’язково і щасливих та радісних подій з яскравими емоціями, які часто трапляються в житті дітей.

Рекомендації / знайомимо дітей з персонажем/

Під час першої зустрічі не варто розповідати особисту історію, необхідно лише познайомити дітей з персонажем. Таке знайомство має бути коротким, інформативним і цікавим (ім’я, уподобання, звички, інтереси). Важливо на цьому етапі зацікавити малюків тим, що буде відбуватися з лялькою надалі, вмотивувати до подальшого спілкування з нею.

Рекомендації / розповідаємо історію/

Під час наступного візиту, слід нагадати дітям про особистість ляльки та її минулий візит, а потім розказати історію/сценарій  про те, що сталося з персонажем, запропонувати поміркувати над способом розв’язання проблемної ситуації, яка склалася. Варто ставити дітям відкриті питання, бути конкретними, вживати зрозумілі їм слова, спонукати їх розмірковувати та аналізувати. Бесіда повинна будуватися навколо одного простого питання і тривати не довше ніж 7-15 хвилин. Як результат, має скластися конкретна предметна розмова про те, що сталося з лялькою, як вона (він) почувається, що вона має зробити, як ми можемо допомогти  ляльці.