Інклюзивне навчання — система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахуванні багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Інклюзивне навчання часто вважають альтернативою інтернатній системі, за якою діти з особливими освітніми потребами навчаються  в спеціальних закладах освіти та змушені проживати в інтернатних відділеннях при них через їх територіальну розгалуженість.

Жодна дитина не має відчувати себе іншою та виключеною з освітніх, культурних і соціальних процесів – це головне завдання інклюзії.

Докладніше про інклюзивну освіту

КОГО МИ ВВАЖАЄМО ОСОБАМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ 

Особа з особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту.

ІНКЛЮЗИВНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Інклюзивне освітнє середовище — сукупність умов, способів і засобів для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб і можливостей.

ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

  • Інклюзивне навчання усуває бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими освітніми потребами.
  • Вища залученість батьків до процесу навчання
  • Діти з особливими освітніми потребами отримують можливість соціалізації, розвитку своїх інтересів і талантів і подальшої інтеграції в суспільство, вступу до професійних і вищих закладів освіти.
  • Діти з особливими освітніми потребами мають змогу налагодити дружні стосунки з однолітками в школі та поза її межами та моделюють належні способи взаємодії з колективом.
  • В інклюзивних класах (групах) створено атмосферу спокійного прийняття відмінностей інших людей .

ОФІЦІЙНІ ЗАСАДИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

У грудні 2009 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться про статтю 24 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в якій визначено обов’язок держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб і можливостей.

5 липня 2017 року Президент України підписав ухвалений 23 травня цього ж року Закон «Про внесення змін до Закону України “Про освіту” щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». 

5 вересня 2017 року було прийнято новий  Закон України “Про освіту”. З того часу діти з особливими освітніми потребами мають повне право здобувати освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Діти з особливими освітніми потребами мають право на:

  • дистанційну та індивідуальну форми навчання;
  • психолого-педагогічну та корекційно-розвиткову допомогу; 
  • інклюзивні та спеціальні групи (класи) у загальноосвітніх навчальних закладах; 
  • «підлаштовані» для їхніх потреби загальноосвітні школи і класи, тобто на відповідні архітектурні перепланування;
  • корекційних педагогів, тьюторів, психологів; 
  • адаптовані навчальні плани та програми, методи та форми навчання, ресурси спеціальної освіти, партнерство з громадою.

ВСТУП ДО ІНКЛЮЗИВНОЇ ГРУПИ

Згідно з Законом України “Про освіту” батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти для дитини. Школа чи дитячий садок, до яких звернулись батьки дитини з особливими освітніми потребами, зобов’язані створити інклюзивний клас або групу.

ЯК РОЗПОЧАТИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ГРУПІ?

  1. Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки дітей, віком від 2 до 18 років, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.
  2. Фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини.
  3. Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.
  4. Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.
  5. Школа чи дитячий садок обов’язково мають створити інклюзивний клас або групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини. 
  6. Наказом директора в закладі освіти створюється команада психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН № 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, вихователі, асистент вихователя, практичний психолог, батьки, асистент дитини та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.
  7. Батьки в обов’язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.
  8. В інклюзивному класі чи групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей учня (учениці).
  9. До роботи інклюзивного класу чи групи долучають асистента вчителя чи вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вчителю чи вихователю проводити освітній процес.
  10. Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.

“Лялька-персона” в інклюзивному освітньому середовищі ЗДО” (досвід запровадження)

https://www.youtube.com/watch?v=b1fXlJaHzHo   – Інклюзивний проєкт ««Лялька-персона» в інклюзивному освітньому середовищі ЗДО»

https://www.youtube.com/watch?v=xyYa3bFPcCw   -Зустріч вихованців старшої групи та ляльки «персони» з синдромом Дауна (історія-сценарій)

https://www.youtube.com/watch?v=Fs2FteV0Y0g   -Зустріч вихованців старшої групи та ляльки «персони» з синдромом Дауна (знайомство)

Як підготувати дитину з ООП до умов ДНЗ

Коли дитина йде до садочку, то стикається з рядом стресогенних факторів:

  • Прокидатися треба по дзвінку будильника, а не за власним бажанням
  • Одягнути треба одяг, що мама підготувала, а не цю мою улюблену футболку, яку я готова носити щодня.
  • Приходимо в садочок і мама мене лишає. Зовсім саму. Хто ці діти і тьоті? Чи з ними безпечно? А мама прийде?
  • Сідати їсти? А якщо я зараз не хочу? Я хочу пізніше!
  • Чому всі сіли за столи? Що таке заняття? Для чого мені це??
  • Лягати спати? Тут? Я хочу у своє ліжечко зі своїм ведмедиком.

Звичайно, що дитина до цього звикне. Побачить, що іграшки цікаві є, і тьоті тут чуйні, і мама приходить завжди. Але в перші дні стрес неминучий, що є нормальною реакцією на зміни.

Однак, щоб він минув швидше, а дитина звикла легше можна підготувати дитини до умов ДНЗ.

  1. Розробіть вдома схожий режим як у садку. Приготуйте схожі страви.
  2. Прогулюйтесь біля садка, аби дитина бачила, що там відбувається: ігри, діти, каруселі, іграшки, вихователі. Все спокійно і навіть весело.
  3. Картинками розробіть соціальні історії, де буде описано життя садочку.
  4. Розповідайте вихователям про особливості дитини:
  5. Що її заспокоює
  6. Що її мотивує до діяльності
  7. Що викликає у неї радість, смуток, злість, страх.
  8. Тривалість перебування у ДНЗ варто збільшувати поступово.

Бажаєм успіхів та швидкого звикання!)